Наче лезо бритви, куля зачепила лице солдата в Афганістан
Posted: Mon Aug 03, 2009 9:55 pm
Наче лезо бритви, куля зачепила лице солдата в Афганістані
Солдат 2-го Батальйону полку Mercian здивував усіх, виживши , після нападу талібів, під час якого йому прострелили обличчя.
Під час нападу повстанців із засідки на загін розвідки у Панджабському район Гелмандської провінції, було поранено рядового Девіда Дункана.
23 липня 2009 в час обіду загону стало відомо, що таліби планують на них напад, коли вони проходили через села, спілувались з людьми та визначали їх ставлення до коаліційних сил.
Трохи згодом, повстанці відкрили вогонь по Бритаському загону, використовуючи стрілкову зброю, кулемети та ручні гранати. Рядовий Дункан розвертав свого Шакала таким чином, аби командуючий автомобілем та артилерист могли відстрелюватись не уражаючи себе.
Вогонь талібів йшов зі сторони самого селища, проте повстанці ховались за товстими стінами та у сітці тунелів, що ускладнювало британським солдатам визначити їхнє точне місцеперебування.
Для того, аби точніше прослідкувати звідки йшов кулеметний вогонь, рядовий Дункан встав на водійське сидіння і викорисотвував лазерний дальномір, щоб виміряти відстань до точки, звідки йшла стрільба. Коли він поміняв дальномір на бінокль, то побачив як повстанець націлив кулемет у їхню сторону. Рядовий Дункан швидко почав описувати місце розташування командуючому Шакалом, але коли повернувся, щоб знову заглянути в бінокль, йому в обличчя влучила куля:
« Моя голова просто відвалилася в сторону»
« Таке було враження, наче мене в голову вдарив невидимий кінь. Я відразу впав і огорнув лице руками. Я бачив лише кров.»
Рядовий Дункан копнув ногою двері автомобіля, вивалився звідти на землю і тоді міг відповідно оглянути свою рану.
« Я реально злякався. Я думав, що втратив щелепу. Я намагався покликати лікаря — але не міг видати жодного звуку.»
Їхній лікар був в іншому автомобілі 80 метрів від них, коли дізнався, що ранено рядового Дункана. В очікуванні найгіршого, він рванув на сторону друга, аби надати йому першу медичну допомогу.Проте саме це викликало сильне збентеження у рядового Дункана:
« Коли я побачив, як лікар дістає травматологічний набір, я почав справді хвилюватись»
Лікар промив та оглянув рану перед тим, як нанести повязку. Не зважаючи на свої поранення,і все ще перебуваючи під ворожим обстрілом, рядовий Дункан, заліз назад у Шакал та почав давати вказівки колезі як найбезпечніше виїхати.
Як тільки загін евакуювався, рядовий Дункан побачив, що дві кулі застрягли у спорядженні біля його голови, а третя влучила в нього. Куля попала у підборідний ремінь його каски, пройшла через його щоку, уразивши його щелепу та зачепивши зуби.
Рядового Дункана госпіталізували в Кемп Бестіоні, де зробили рентгенівський знімок його щелепи, почистили та зашили його рани. Потім він подзвонив своїм батькам Джиму та Маргарет у Мансфільді:
« Мій тато просто сміявся, я завжди діставав рубці в дитинстві, але нічого подібного, як зараз» «Мені дуже повезло!»
P.S.Дякую Ярині і її агенції за кваліфікований переклад!
http://www.studies.com.ua/index.html
Солдат 2-го Батальйону полку Mercian здивував усіх, виживши , після нападу талібів, під час якого йому прострелили обличчя.
Під час нападу повстанців із засідки на загін розвідки у Панджабському район Гелмандської провінції, було поранено рядового Девіда Дункана.
23 липня 2009 в час обіду загону стало відомо, що таліби планують на них напад, коли вони проходили через села, спілувались з людьми та визначали їх ставлення до коаліційних сил.
Трохи згодом, повстанці відкрили вогонь по Бритаському загону, використовуючи стрілкову зброю, кулемети та ручні гранати. Рядовий Дункан розвертав свого Шакала таким чином, аби командуючий автомобілем та артилерист могли відстрелюватись не уражаючи себе.
Вогонь талібів йшов зі сторони самого селища, проте повстанці ховались за товстими стінами та у сітці тунелів, що ускладнювало британським солдатам визначити їхнє точне місцеперебування.
Для того, аби точніше прослідкувати звідки йшов кулеметний вогонь, рядовий Дункан встав на водійське сидіння і викорисотвував лазерний дальномір, щоб виміряти відстань до точки, звідки йшла стрільба. Коли він поміняв дальномір на бінокль, то побачив як повстанець націлив кулемет у їхню сторону. Рядовий Дункан швидко почав описувати місце розташування командуючому Шакалом, але коли повернувся, щоб знову заглянути в бінокль, йому в обличчя влучила куля:
« Моя голова просто відвалилася в сторону»
« Таке було враження, наче мене в голову вдарив невидимий кінь. Я відразу впав і огорнув лице руками. Я бачив лише кров.»
Рядовий Дункан копнув ногою двері автомобіля, вивалився звідти на землю і тоді міг відповідно оглянути свою рану.
« Я реально злякався. Я думав, що втратив щелепу. Я намагався покликати лікаря — але не міг видати жодного звуку.»
Їхній лікар був в іншому автомобілі 80 метрів від них, коли дізнався, що ранено рядового Дункана. В очікуванні найгіршого, він рванув на сторону друга, аби надати йому першу медичну допомогу.Проте саме це викликало сильне збентеження у рядового Дункана:
« Коли я побачив, як лікар дістає травматологічний набір, я почав справді хвилюватись»
Лікар промив та оглянув рану перед тим, як нанести повязку. Не зважаючи на свої поранення,і все ще перебуваючи під ворожим обстрілом, рядовий Дункан, заліз назад у Шакал та почав давати вказівки колезі як найбезпечніше виїхати.
Як тільки загін евакуювався, рядовий Дункан побачив, що дві кулі застрягли у спорядженні біля його голови, а третя влучила в нього. Куля попала у підборідний ремінь його каски, пройшла через його щоку, уразивши його щелепу та зачепивши зуби.
Рядового Дункана госпіталізували в Кемп Бестіоні, де зробили рентгенівський знімок його щелепи, почистили та зашили його рани. Потім він подзвонив своїм батькам Джиму та Маргарет у Мансфільді:
« Мій тато просто сміявся, я завжди діставав рубці в дитинстві, але нічого подібного, як зараз» «Мені дуже повезло!»
P.S.Дякую Ярині і її агенції за кваліфікований переклад!
http://www.studies.com.ua/index.html
